Сторінка для батьків

                                                                                                               Картинки по запросу анимация пролисок

            Фізично розвиваємо дитину вдома за допомогою здоров’язберігаючих технологій

Пісок — унікальний природний матеріал, що сприяє розвитку тактильної чутливості, «мануального інтелекту» дитини. Тому перенесення традиційних навчальних і розвивальних завдань у пісочницю дає додатковий ефект. З одного боку, суттєво підвищується мотивація дитини до занять. З іншого — розвиток пізнавальних процесів відбувається інтенсивніше й гармонійніше. А якщо врахувати, що пісок має чудову властивість «заземлювати» негативну психічну енергію, то в процесі навчальної роботи відбувається й гармонізація психоемоційного стану дитини.

Звукотерапія. Усім відомо про лікувальні властивості природних звуків. Особливо корисні вони для людини міської, задавленої урбанізацією, яка на природі отримує величезний заряд енергії, відчуває в собі підйом духовних і фізичних сил, творчого потенціалу. Навіть короткочасне єднання з природою може відволікти людину від важких думок і щоденної метушні. Одна справа чути гуркотіння машин на виробництві, вищання гальм та гудки авто на вулиці, нестрункий гомін людських голосів у магазині, й зовсім інша — заспокійливі звуки живої природи, невідємною частиною якої є сама людина.

Кольоротерапія — це метод зцілення кольором, який нині став дуже популярним. Ще в глибоку давнину люди помітили, що кольори не лише можуть поновлювати душевну рівновагу, вони є серйозним лікувальним фактором за численних психічних та фізичних хвороб. Кольором зцілювали в Єгипті, Китаї, Індії, Персії. Вплив кольору на психіку й тіло людини не припиняв бути актуальною темою й пізніше. Наш мозок, вважають учені, сприймає колір так, як шлунок їжу. І так само, як нам іноді хочеться якої-небудь конкретної їжі, наше тіло час від часу потребує конкретного кольору. При цьому «пілюлі кольору» для людини абсолютно безпечні, тоді як прийом синтетичних ліків може супроводжуватися численними побічними небажаними явищами. 

  

Психолого-педагогічна характеристика

дітей молодшого дошкільного віку

Подолання кризи трьох років веде до подальшого розвитку гри. Соціальна ситуація розвитку характеризується тим, що дитина виходить за коло свого сімейного спілкування і встановлює відносини з більш широким світом дорослих і дітей.

Провідна діяльність

Особливого значення набирає сюжетно-рольова гра.

Саме через сюжетно-рольову гру дитина засвоює всю систему людських стосунків (розігруються сюжети взаємин людей, які вона спостерігає в повсякденному житті). Саме через гру можна побачити, що сприйняття дорослих у цей період відбувається насамперед як носіїв суспільних функцій, певних ролей (діти переймають ролі дорослих). Засвоєння соціального досвіду взаємин людей у 3–4 роки відбувається на емоційному рівні. Це переважно засвоєння, а не моделювання стосунків дорослого світу, тому й сюжети в цей період досить одноманітні: «доньки-матері», «дитячий садок», «лікарня». Зміст ролей, які виконують діти, небагатий: роль лікаря обмежується «трафаретним» вислухуванням хворого, роль матері — колиханням дитини. Сама роль досить нестійка і може змінюватися в процесі гри. «Вихователька» може з часом перетворитися на «медсестру», «матір» — на дитину». Нестійкість вибраних на початку гри ролей свідчить про те, що дітям цього віку ще важко підтримувати уявний внутрішній план подій.

Поєднавшись у невеликий колектив і розподіливши ролі, діти надалі вже не цікавляться поведінкою одне одного і грають самі по собі, але епізодично вони можуть обмінятися іграшками, показати щось одне одному, а потім знову граються наодинці.

Така гра може виникати з ініціативи дорослого та самостійно, тобто починатися з власного бажання, задуму дитини. Саме в останньому виді дитина найбільше розвивається розумово та як особистість, бо саме ця гра будується на матеріалі значущих для дитини почуттів і вражень.

Інші види продуктивної діяльності

Образотворча діяльність починає відігравати неабияку роль у цей період. Вона дозволяє більш глибоко пізнавати світ і за допомогою образів, на чуттєвому рівні, відбити своє ставлення до нього, яке ще не усвідомлюється, не виокремлюється в словах. Про це свідчить тематика зображуваного та кольори, які вибирає дитина. Інше значення образотворчої діяльності полягає в тому, що в ній формується внутрішній план дій. Проте цей план формується і в процесі конструювання, ліплення. Якщо дворічна дитина супроводжувала свої дії словами, то в три роки вона починає випереджати дії. Розвивається попереднє планування, задум, хоча він досить нестійкий, може декілька разів змінюватися і обмежується позначенням окремих предметів.

 

Під час малювання трирічні діти розташовують окремі зображення хаотично, у них відсутня композиція. Колір предметів не обов’язково відповідає кольору реального предмета.

У три, чотири роки формується елементарне самообслуговування та праця. Так, дитина може допомагати матері терти моркву, коли та готує їжу. Виникаючи на основі простої цікавості, ці дії поступово вплітаються у більш складні стосунки взаємодопомоги, координації, розподілу обов’язків між дорослими і дитиною. Це, у свою чергу, породжує усвідомлення значення своїх дій для інших, їхньої важливості. Основним тут є те, що дитина готова себе елементарно обслуговувати і засвоїти прості правила культури побуту.

Надалі розвиваються інші види художньої діяльності дитини: музична, художньо-мовленнєва. Молодший дошкільник може порівняти тиху і голосну мелодію, розрізнити веселий або журливий настрій музики, передати в русі її ритм. Узагалі, загальна висока рухливість у цьому віці, яскрава емоційна чуйність призводить до того, що рух під музику є одним із найулюбленіших видів музичної діяльності трирічної дитини. Однак слухова увага ще нестійка, голос щойно починає формуватися, тому здібності до співів слабкі. У три, чотири роки з’являються перші ознаки музичної обдарованості.

Діти цього віку можуть розрізняти поетичний і прозаїчний тексти, у них підвищується інтерес до слухання казок, віршів.

У процесі конструювання формується універсальна здібність побудови будь-якої дитячої діяльності та розвивається креативність. На наочному рівні відточується вміння утворювати ціле з різноманітних одиниць і різними способами. Поступово це вміння переходить у внутрішній план дій діяльності дитини. У трирічних дітей конструювання має яскраво виражений сюжетний характер, що зливається із сюжетно-рольовою грою: будується оселя, яка є житлом для зайчика.

Зароджується учіння. Воно не виокремлюється як самостійний вид діяльності, а охоплює всю сферу активного життя дитини. Так, у цей період починають формуватись математичні уявлення, уявлення про простір і час, інтелектуальні навички загального плану. Дитина засвоює, що означає «мало», «багато», «один», «порівну», «до», «після», «зараз», «потім», «зненацька», «зверху», «знизу», «вперед», «назад». Вона може згрупувати предмети за величиною, кольором, формою.

 

Розвиток пізнавальної сфери

Відчуття і сприймання. Вдосконалюється фонематичний слух, розрізнення кольорів, гострота зору. Триває засвоєння системи сенсорних еталонів. Сприймання поступово виокремлюється з предметної дії. Тепер дитина вже може розглядати і пізнавати предмет лише на основі сприйняття, не обмацуючи його і не маніпулюючи ним. Формується вміння розглядати предмет. Однак це не означає, що предметні дії зникають, навпаки, вони продовжують свій подальший розвиток, поєднуючись з тактильним, слуховим, нюховим сприйняттям: дитина може зігнути, стиснути, розтягнути, подерти, піднести до вуха, потрясти, понюхати предмет. Тобто для дитини цього віку характерне активне, різноманітне, розгорнуте орієнтування у світі речей.

 

Пам’ять. Серед інших психічних процесів у цей період пам’ять розвивається найбільш інтенсивно. Дитина без особливих зусиль, не ставлячи собі за мету що-небудь запам’ятати і не використовуючи спеціальних мнемотехнічних засобів, засвоює велику кількість різноманітних слів, виразів, віршів, казок. Однак образна пам’ять переважає над словесною. Мимовільна пам’ять розвивається не під час спеціальних занять, а безпосередньо в процесі сюжетно-рольової гри, мовленнєвого спілкування, під час слухання літературних творів.

Надбання пам’яті цього віку охоплюють не лише чуттєві компоненти, конкретні образи, а й символічні уявлення про предмети і події, слова-назви, фантастичні образи й уявлення про об’єкти.

Пам’ять тісно пов’язана з уявленням. Так, дитина на основі сприйняття предмета може відтворити приховані його частини та оперувати їх образами.

Мислення. Наприкінці третього року життя в дітей зароджуються елементи символічні функції мислення та внутрішнього плану дій. Можна сказати, що в період від трьох до чотирьох років вони остаточно випливають «на поверхню» психічного розвитку дитини і відбиваються в її зовнішній поведінці. Отже, мислення дітей цього віку є наочно-дійовим і наочно-образним. Образність мислення означає, що дитина мислить, спираючись на уявлення, що воно відокремлюється від практичної дії та сприймання. Узагальнення предметів може відбуватися не лише за зовнішніми ознаками, а й прихованими від безпосереднього спостереження — за функціональними ознаками, тобто за їх вжитком (ці речі одягають, а ці — взувають). Щоправда, здебільшого таке узагальнення відбувається за допомогою дорослого, його допоміжних запитань.

Мовлення цього періоду має деякі специфічні характеристики:

·               реалістичність — для дитини реальне все, що існує; їй важко розрізняти сновидіння, фантазії і реальність, звідси й беруть початок страхи дітей;

·               егоцентричність — дитина не вміє поставити себе на місце іншого, побачити ситуацію з іншого боку;

·               аніманістичність — усі предмети можуть «відчувати» і «думати» так, як це робить сама дитина.

Оцінка предметів довкілля базується на виокремленні однієї, найбільш яскравої ознаки предмета.

Соціальна ситуація розвитку, зростаючі потреби дитини стають факторами розвитку нових форм мовлення. Воно стає більш діалогічним. Мовлення дитини зрозуміле не лише в певній ситуації, а й стає зрозумілим взагалі. Малюк адекватно вживає слова за їх змістом і контекстом. Діти в цей період не лише коментують власні дії та за допомогою слів регулюють їх виконання, а й коригують поведінку іншого, планують найближчі цілі, розподіляють ролі в грі. Однак мовлення досі має зовнішню усну форму.

У цей період надзвичайно висока творча спрямованість мовлення. Так, діти конструюють слова, що відсутні в словнику дорослого, комбінують різні частини слів між собою. Дитина може утворити дієслово від іменника і навпаки. Так, «копатка» утворено від слова «копати», а за формою нагадує іменник «лопатка». Слово «патлате» (йдеться про волосся) є комбінуванням прикметників «патлате» і «кошлате».

Урізноманітнюється вживання дітьми різних частин речення. З’являються антоніми, узагальнюючі слова (одяг, взуття, посуд).

Спостерігаються значущі індивідуальні відмінності в розвитку мовленнєвих здібностей дітей.

Уява. Дитина може побачити в одному й тому ж матеріалі, формах і лініях різноманітні образи та називати їх. Так, у білому колі, зображеному на сірому колі, одна й та ж дитина може «побачити» миску, м’яч, око людини, годинник, яблуко тощо.

Уява продовжує бути все такою ж мимовільною й нестійкою, як і раніше, образи швидко змінюються під впливом зовнішніх вражень.

 

Емоційний розвиток

Почуття яскраво виражені та ситуативні. Діти легко переймаються емоціями інших. Вони не тільки несвідомо переймаються почуттями інших, а й можуть їх помітити, особливо в близьких людей, звернути на них увагу. Характерна підвищена чутливість до тону, настрою і ставлення до себе оточення.

Формуються моральні й інтелектуальні емоції дітей. Діти переживають гордість за виконане доручення, за дії, що схвалюються дорослими. Починають розуміти, що красиво, а що некрасиво робити. Характерним є те, що трирічні діти соромляться тільки дорослих і сором виникає тільки в конкретній реальній ситуації.

Загалом діти досить імпульсивні, емоції легко виникають і швидко минають.

 

Розвиток вольової сфери

 Мовлення починає відігравати значну роль у регуляції діяльності дитини. Однак дітям цього віку притаманний ситуативний ненавмисний характер діяльності. Їм недоступне тривале навмисне усвідомлене контролювання своїх рухів. Діти ще не вміють співвідносити результат і умови діяльності, відстежувати процес досягнення мети. Легко гублять основну мету діяльності.

 

 

Психолого-педагогічна характеристика

дітей середнього дошкільного віку

 

Цей вік, як і молодший дошкільний, не має кризових ситуацій розвитку. В ньому гармонійно продовжують формуватися і розвиватися всі види діяльності дитини.

Провідна діяльність

Сюжетно-рольова гра значно збагачується. Зміст її відбиває не тільки зовнішні сторони поведінки дорослих, а й її внутрішню сторону. Дітей цікавить, з якою метою виконують ті чи інші дії дорослі, які стосунки між людьми виникають під час реалізації певного, конкретного виду діяльності. Розширюється тематика гри, ускладнюються її сюжети. Зникають багаторазові повторення одних і тих же дій. Розгортанню гри обов’язково передує задум. Гра переростає в справжню спільну гру дітей. Вони шукають партнерів, домовляються, у яку саме гру вони гратимуться, які ролі виконуватимуть. Серед дітей виокремлюються лідери ігрової діяльності, які її організовують, і пасивні учасники. Усі мають дотримувати правил гри. Роль, яка виконується, не замінюється на іншу до кінця гри.

Величезну роль у цьому віці відіграють дидактичні і рухливі ігри, що сприяють розвитку вміння підкорятися правилам і розвивають пізнавальну сферу дитини.

Інші види продуктивної діяльності

В образотворчій діяльності діти вже використовують колір як обов’язкову ознаку певних предметів і зафарбовують ці предмети в різних малюнках завжди однаково. Різноманітнішою стає тематика малюнків, конструкцій тощо. Задум досі нестійкий і нечіткий. Проте з’являються перші елементи композиції (предмети розташовуються ритмічно в ряд). Діти можуть передати за допомогою малюнка нескладний сюжет, можуть розповісти про те, що вони відобразили. Загалом характерними для образотворчої діяльності є безпосередність, декоративна яскравість, наївність образів, що свідчить про те, що психологічно дитина «ввійшла в образ».

У процесі мовленнєво-художньої діяльності діти відокремлюють певні образи, елементи сюжету і можуть складати з них власні казки. Дошколята мають деякі літературні вподобання: надають перевагу певним літературним героям, конкретним літературним творам тощо.

До показників розвитку трудової діяльності в цьому віці можна зарахувати виконання дітьми трудових доручень.

 

Розвиток пізнавальної сфери

Сприймання. Відбувається подальше опанування внутрішніх способів сприймання, воно стає більш розчленованим. Дитина обстежує предмет, послідовно виділяє окремі частини, встановлює зв’язки між ними. Залишається недосконалим сприйняття сюжетних зображень. Коли дитина самостійно будує розповідь за картинкою, вона обмежується переліком зображених на ній людей і предметів.

Пам’ять. Уперше з’являється довільне запам’ятовування. Найпростіший прийом, який використовується при цьому, це повторення.

Мислення. Надалі розвивається наочно-образне мислення, яке поволі стає міркувальним. Дитина може згрупувати предмети за матеріалом, якістю і призначенням; засвоює відношення «частина-ціле», «рівність-нерівність»; розуміє найпростіші причинові зв’язки, що відомі їй із досвіду; самостійно висловлює зв’язки між окремими фактами; вдається до практичної перевірки, щоб з’ясувати невідоме. Частіше виявляє ініціативу в з’ясуванні питань, роздумах, спонтанних образних асоціаціях («чому листя пожовкло?», «навіщо поливають квітку?»).

Увага. Посилюється її стійкість. Доказом цього може слугувати те, що діти можуть досить тривалий час грати в одну й ту ж гру, неодноразово повертатися до певних її сюжетів. Образи уяви надзвичайно яскраві, живі. Тісно пов’язані з почуттями. Найвіддаленіша схожість між тим, що сприймає дитина, і її попередніми враженнями викликає бурхливий потік нових асоціацій. Діти надзвичайно довірливо ставляться до цих витворів фантазії. У цьому віці уява досі тісно пов’язана із зовнішньою діяльністю.

Мовлення. З’являються спроби осмислити значення слів, хоча й не завжди успішно. Зростає інтерес до змісту невідомих слів. Діти вже можуть переказувати невеличкі твори, розповідати про деякі моменти свого життя, про іграшки тощо.

 

Емоційний розвиток

Почуття дитини стають дедалі стійкішими. Триває розвиток моральних почуттів. Дитина здатна співчувати іншим і робить це вже не за вказівкою дорослих, а спонтанно, самостійно. З’являється бажання бути корисним дорослому. Ставлення до ровесників перетворюється на дружелюбне.

 

Формуються естетичні почуття. Підвищується здатність емоційно відгукуватись на зміст літературних і музичних творів. Під час прослухування літературних творів сприймаються перш за все яскраві зображувальні мовленнєві засоби. Красивим вважається все те, що зрозуміле дитині, ймовірне, моральне (позитивні герої казок завжди красиві).

 

Розвиток вольової сфери

Саме в середньому дошкільному віці починається формування процесу усвідомленої постановки мети. Діти також можуть задля досягнення цілі виконувати дії, які самі по собі не привабливі.

Інша важлива роль у розвитку вольової сфери дитини полягає в усвідомленні нею морального змісту правил поведінки й опанування вміння керувати ними у своїх вчинках. Це усвідомлення формується на основі розуміння узагальненого характеру правил і їхньої загальнообов’язковості. Тому діти можуть скаржитися на порушників порядку в дитячому колективі, які, власне, їх самих не скривдили. У тому випадку, коли дорослі не визнають дитину, ставляться до неї без достатніх почуттів і розуміння, формується недисциплінована, груба, іноді навіть агресивна поведінка дитини.

Уміння свідомо керувати своєю поведінкою, контролювати її виявляється в тому, що діти спроможні стежити за своїми рухами та поведінкою. Однак у цьому віці контроль виконується за умови спонукання з боку дорослих, за їхніми вказівками; сам процес контролю дискретний у часі, відбувається нібито уривками. Як результат розвитку оцінно-контрольних дій дитини можна вважати зародження в цей час відповідальності за доручену справу.

Починає складатися підпорядкування цілей однієї дії іншій, більш важливій.

Довільними, навмисно керованими стають не лише практичні дії дитини, але й частково пізнавальні психічні процеси (пам'ять, мислення).

 

Розвиток особистості

До основних мотивів поведінки дитини, поряд з ігровими, належать мотиви встановлення і збереження позитивних взаємин з дорослими і дітьми, мотиви самоствердження. Самооцінка дітей у цьому віці завищена. Вони перебільшують усі свої позитивні риси, і це є свідченням нормального особистісного розвитку дитини. Така особливість дитячої самооцінки є наслідком дії психологічного захисту особистості від негативних оцінок оточення. Досвід успіхів і невдач впливає на виконання доцільних цілеспрямованих дій, на бажання їх виконувати, однак не зачіпає позитивного характеру самооцінки.

Як показник доброзичливості спілкування дитини з дорослими та ровесниками, є наявність у неї позитивного «образу Я». Оцінка власної зовнішності емоційна та цілісна.

У другій половині п’ятого року життя різко зростає потреба дитини в спілкуванні з однолітками. Для них дуже важлива оцінка з боку дитячого колективу. Діти утримуються від вчинків, які викликають несхвалення інших дітей.

Дитина цього віку самостійна й ініціативна. Це виявляється в самостійному розв’язуванні завдань, які виникають у процесі гри, у виборі тематики гри, у постановці запитань і судженнях.

Починаючи з чотирирічного віку, складаються уподобання до занять певними видами діяльності, інтереси до пізнання світу не взагалі, а до певної його сфери. У цей же період відбуваються перші переконливі прояви раннього розвитку здібностей та обдарованості (художньої, математичної, академічної тощо).

 

Новоутворення середнього дошкільного віку

Свідомі дії, що контролюють поведінку; усвідомлення морального змісту правил поведінки; бажання бути корисним дорослому; стійка самооцінка; сюжетно-рольова гра дітей; чутливість до пояснювального мовлення.

Психолого-педагогічна характеристика

дітей старшого дошкільного віку

 

Цей період є періодом розквіту сюжетно-рольової гри. Збагачується зміст і форми інших видів діяльності дитини. Значну роль відіграє діяльність навчання.

 

Провідна діяльність

Відбувається подальше ускладнення сюжетів гри, зростає їхня різноманітність і розгорнутість. Дітей цікавлять не тільки локальні події з їхнього власного досвіду, а й такі, що мають значення в межах всього людського суспільства. Часто відтворюються епізоди з життя людей різних професій. Основне в грі — передавання рольових відносин, однак діти не просто передають людські стосунки, а й моделюють їх. Гра дедалі набирає творчого характеру.

Діти самостійно добирають матеріал до гри. Надзвичайно привабливими для дітей стають аксесуари, що позначають роль (бінокль, хустка медсестри). Якщо якийсь матеріал чи аксесуар гри відсутній, то діти самостійно виготовляють їх.

Розвиваються інші види та підвиди сюжетно-рольової гри: режисерські, ігри-фантазії, ігри з правилами. У режисерській грі, коли дитина складає сюжет і ролі, роздає їх іграшкам, а потім сама їх пересуває, відбивається прагнення дитини керувати подіями життя, управляти іншими. Бажання втілити в грі надзвичайні, неймовірні образи своєї уяві, здатність створити у фантазії сюжет, до того ж, можливо, нестандартного характеру і розгорнути його в уявленні породжують гру-фантазію. Гра з правилами в цьому віці доводить, що діти вперше усвідомлюють певною мірою значення виграшу, прагнуть досягнень, одержують від них емоційне задоволення. Про це свідчить і те, що дітей більшою мірою цікавить результат гри-змагання, а не її процес. Гра з правилами важлива в декількох аспектах: вона є фактором подальшого розвитку довільності поведінки та психічних процесів, спеціальних рухових і сенсорних здібностей, формування багатьох властивостей особистості.

У процесі розвитку розвиваються стосунки між членами дитячого колективу. Вона згуртовує дітей, збагачує їхній реальний досвід взаємин.

 

Інші види продуктивної діяльності

Шостий рік — вік розвитку малювання. Саме в цей період здійснюється перехід до сюжетного малювання. Створенню самих малюнків передує розгорнутий задум. Він стає дедалі більш стійким. Наївність та відкритість почуттів — характерні ознаки відтворених образів.

Набуває подальшого вдосконалення конструювання. У п’ять років дитина вже може конструювати як за умовами, що пропонує дорослий, так і за власним задумом. Формуються найпростіші узагальнені способи побудови образу: операції просторового мислення, навички просторової зміни або зміни деталей конструкції, поєднання безлічі різноманітних деталей, побудови цілісної онови майбутньої споруди. Як і в малюванні, так і в конструкторській діяльності їй передує задум і складання плану його виконання.

У цей віковий період у дітей спостерігається багатий і різноманітний досвід виразних музичних дій, одночасне орієнтування не на один, а на декілька засобів музичної виразності (темп, тембр, динаміку). Співочий голос ще досить слабкий, тому можливе виразне виконання лише нескладних пісень.

Для художньо-мовленнєвої діяльності характерне бажання дитини створювати власні казки, незвичайні історії, вигадки. Вона розповідає ці історії виразним, голосним мовленням з багатими інтонаціями. Під час сприймання літературних творів зовнішні прояви емоційного сприйняття та відгуку на події меншою мірою виражені, ніж у попередні вікові періоди, однак внутрішня емпатія висока. Найбільше розуміння змісту літературного твору відбувається через його програвання.

Спостерігаються значні індивідуальні відмінності в наданні переваги репродуктивним або творчим формам діяльності.

Істотну роль починають відігравати елементи навчальної і трудової діяльності. Діти п’яти років починають систематично виконувати посильні трудові обов’язки. Вони намагаються зробити щось корисне для інших, бути потрібними їм. Зароджується розуміння суспільного значення праці. Саме усвідомлення значення власних дій для інших і обов’язковості одержання запланованого результату надає цим діям характеристик трудової діяльності. У процесі праці формуються навички спільної діяльності: разом планувати дії, підпорядковувати їх поставленій меті, домагатися окресленого результату. Спочатку все це відбувається за участі і під керівництвом дорослого. Організація діяльності дітей, коли вони усвідомлюють, що їхня участь і якість роботи є складовою спільного результату, сприяє формуванню трудових дій.

П’ятирічні дошкільники починають відрізняти навчальні завдання від гри, практичних життєвих ситуацій, зацікавлено ставляться до навчання, але сприймають і запам’ятовують тільки ті завдання, які можна безпосередньо використати в грі або художній діяльності. Діти звертаються до дорослих із проханням оцінити правильність виконання навчальних завдань.

У шість років розуміння відмінності між серйозною справою, заняттям і грою набуває ще більш виразного характеру. Цьому сприяє відчуття важливості занять, усвідомлення себе на порозі нового шкільного життя. Діти прагнуть навчатися. З’являється особливий інтерес до читання, навчання математики, потреба виявити себе в цих видах діяльності. Наприкінці дошкільного віку діти не просто «утилітарно» засвоюють знання, які можна було б вжити під час гри, конструювання тощо, а й знання «про запас», які не приносять відразу ситуативної користі. Розвиваються навчальні вміння усвідомлення завдання, способу дії, самоконтролю в процесі виконання завдання, самооцінювання навчальних досягнень. Однак переважна більшість дітей, як і раніше, схильна переоцінювати свої можливості.

Процес навчання супроводжується позитивними інтелектуальними емоціями. У цьому діти вбачають шлях до дивовижних відкриттів. Тому неврахування в процесі навчання вікових особливостей дітей, образності їхнього мислення, емоційності відбиваються не тільки на якості навчання, а й загалом на особистісному розвитку дитини.